" Моя маленька історія"

Українське весілля насичене різноманітними обрядами та звичаями, які прийшли до нас ще з давніх- давен. Звісно, аналізуючи сучасне весільне дійство ми розуміємо, що більш ніж половина традицій відійшла у минуле але в різних куточках України, здебільшого у селах, ще збереглися давні звичаї, якщо ж їх не втілюють у життя то хоча б населення того чи іншого регіону пам'ятає "як це було колись". 

У кожного читача мого блогу виникне питання яким я чином почала досліджувати весільні обряди? Тому варто сказати декілька слів про себе. Як і кожен з вас я поступила в університет, як ж без цього) Так склались обставини, що потрапила на історичний факультет, скажу чесно, поступала я не за бажанням, адже в планах у мене було навчатись на факультеті журналістики. Але сталось як сталось, тому моя кохана Іст- 45 терпить мене як може).

Скажу чесно, я ні разу не пошкодувала, що потрапила саме на цей факультет, хоча часто нервуюсь і говорю ну нащо так багато всього мені вчити?  Скажу по правді, я довгий час не могла знайти себе. І нарешті трапилась важлива для мене подія, я потрапила на кафедру етнології, але вже за власним бажанням, хоча стояла знов перед вибором і цього разу не помилилась.Ну от і наступив момент коли потрібно було обрати тему для дослідження, завдання було важке, адже тема обиралась не на день, тиждень, місяць, а як мінімум на 3 роки, тобто до написання диплому. Прочитавши перелік зразу ж зрозуміла, "Весільна обрядовість" моя). Звісно були бажаючі теж досліджувати весілля, але чомусь я була така впевнена у своїх силах, що "вирвала" цю тему для себе.

Це і є моя маленька історія, яка згодом продовжилась під час роботи у етнологічних експедиціях, адже основна мета етнолога полягає у зборі інформації щодо тієї чи іншої теми. Звісно матеріал ми отримуєм завдяки бесіді з інформаторами різних куточків України, адже на сьогоднішній день залишилась маленька кількість людей похилого віку, які пам`ятають традиції  і звичаї наших предків. І коли під час експедицій ми співпрацюємо з такими людьми це і є найбільше щастя! На сьогоднішній день  я побувала на теренах Івано- Франківщини та Львівщини, тобто співпрацювала з інформаторами Рогатинського, Золочівського, Бродівського та Буського районів. Скажу чесно, це незабутні враження, я б ніколи не могла подумати, що є такі привітні люди, які зможуть розповісти надзвичайно цікаві речі про українське весілля та його особливості у своєму регіоні.

 Сьогодні практично кожна закохана пара святкує власне весілля а чи знають молодята, що ж за собою несе та чи інша обрядодія? Ви напевно подумали, що я хочу просто писати, що ж означає той чи інший обряд..та ні... Я лише хочу, щоб люди дізнались, які ж традиції панували у минулому. Звісно серед вас є багато осіб, які володіють цією інформацією, тому бажаю вам дізнатись щось нове переглянувши мій блог, який буде наповнений різноманітними весільними фото, зібраними під час експедицій, піснями та відео, а також будуть присутні матеріали і з сучасного українського весілля, тож бажаю приємного перегляду і нових вражень!!!